Словарь української мови (1924)/висівати

by Борис Грінченко

◀ висихати

Словарь української мови Борис Грінченко В висівати

висівки ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Висіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́сіяти, сію, єш, гл. 1) Расходовать, израсходовать на сѣяніе. А бідний мужик і не висіяв тієї пшениці — стілько було, стілько й єсть. Грин. II. 147. Ой на горі вітер віє, подолянка руту сіє, сіє, сіє, висіває. Голов. 2) Усѣвать, усѣять. 3) Просѣвать, просѣять.