Словарь української мови (1924)/висікати

by Борис Грінченко

◀ висіканка

Словарь української мови Борис Грінченко В висікати

висікатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Висіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́сі́кти, січу, чеш, гл. Вырубать, вырубить, высѣчь. Ой як я схочу, терен висічу. Нп. Як зачав сікти мечем, — висік триста п'ятдесят чоловіка мечем. Грин. III. 587.