Словарь української мови (1924)/вити

by Борис Грінченко

◀ витечи

Словарь української мови Борис Грінченко В вити

витивкати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ви́ти, ви́ю, єш, гл. Выть. І вовк на волі, та й виє доволі. Ном. № 1328. Синє море звірюкою то стогне, то виє. Шевч. 49.

Ви́ти, в'ю, в'єш, гл. Вить, свивать. На Благовіщення і птиця гнізда не в'є. Ном. № 418. Я собі та й вінки вила. Грин. III. 98. Нехай дівочки не прядуть, нехай Марусі вильце в'ють. Мет. 128. Синові дав волоки вити. О. 1861. X. 127.