Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/витрачувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
витрачувати
Берлін: Українське слово, 1924

Витра́чувати, чую, єш, сов. в. ви́тратити, чу, тиш, гл. 1) Истратить, израсходовать. Витратила все, що мала. Єв. Мр. V. 26. Було трохи масла, та вже витратила. 2) Губить, погубить, истребить.