Словарь української мови (1924)/витрачувати
| ◀ витратка | Словарь української мови В витрачувати |
витрачуватися ▶ |
|
Витра́чувати, чую, єш, сов. в. ви́тратити, чу, тиш, гл. 1) Истратить, израсходовать. Витратила все, що мала. Єв. Мр. V. 26. Було трохи масла, та вже витратила. 2) Губить, погубить, истребить.