Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/витупкати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
витупкати
Берлін: Українське слово, 1924

Ви́тупкати, каю, єш, гл. 1) = Витупати 2. 2) Добыть хожденіемъ. Витупкав йому добру парафію. Св. Л. 308.