Словарь української мови (1924)/вихоплюватися

by Борис Грінченко

◀ вихоплювати

Словарь української мови Борис Грінченко В вихоплюватися

вихор ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вихо́плюватися, лююся, єшся, сов. в. ви́хопитися, плюся, пишся, гл. Выхватываться, выхватиться, выскакивать, выскочить, показаться, выбраться, выйти. Бабуся не велить рано заміж вихоплюватися. Г. Барв. 372. Вихопився, як голий з маку. Ном. № 7575. Панич вихопивсь на вулицю та й давай цькувать його собаками. Стор. I. 17. Рад був инший, що з душею з міста вихопивсь. К. ЧР. 357. Роспитаємо, та й вихопимось на свій шлях. Стор. I. 209. Вихопився на гору. Мир. ХРВ. 274. Дріт не вихопився з жолобця. Шух. I. 280.