Словарь української мови (1924)/вихрюватий
| ◀ вихруватий | Словарь української мови В вихрюватий |
вихрякати ▶ |
|
Вихрува́тий, и вихрюва́тий, а, е. 1) Обильный вихрями. Зіма вихрувата. 2) Сокрушає беззаконним буйні глави вихрюваті. К. Псал. 152.
| ◀ вихруватий | Словарь української мови Борис Грінченко В вихрюватий |
вихрякати ▶ |
|
Словарь української мови — В
вихрюватий
Борис Грінченко
1924
Вихрува́тий, и вихрюва́тий, а, е. 1) Обильный вихрями. Зіма вихрувата. 2) Сокрушає беззаконним буйні глави вихрюваті. К. Псал. 152.