Словарь української мови (1924)/вицілити
| ◀ вицідити | Словарь української мови В вицілити |
виціловуватися ▶ |
|
Ви́цілити, лю, лиш, гл. Попасть (при выстрѣлѣ). Не завсігди він і попадає в нього. Часом вицілить, що но хвоста йому одіб'є. Драг. 44.
| ◀ вицідити | Словарь української мови Борис Грінченко В вицілити |
виціловуватися ▶ |
|
Словарь української мови — В
вицілити
Борис Грінченко
1924
Ви́цілити, лю, лиш, гл. Попасть (при выстрѣлѣ). Не завсігди він і попадає в нього. Часом вицілить, що но хвоста йому одіб'є. Драг. 44.