Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вицілити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вицілити
Берлін: Українське слово, 1924

Ви́цілити, лю, лиш, гл. Попасть (при выстрѣлѣ). Не завсігди він і попадає в нього. Часом вицілить, що но хвоста йому одіб'є. Драг. 44.