Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/владика

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
владика
Берлін: Українське слово, 1924

Влади́ка, ки, м. 1) Владыка. К. МХ. 10. Своя рука — владика. Чуб. I. 258. І не верстовії, а вольнії, широкії скрізь шляхи святії простелються і не знайдуть шляхів тих владики. А раби тими шляхами позіходяться докупи. Шевч. 629. 2) Архіерей, владыка. Борода як у владики, а сумління як у шибеника. Ном. № 180.