Словарь української мови (1924)/владикувати

by Борис Грінченко

◀ владика

Словарь української мови Борис Грінченко В владикувати

владицтво ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Владикува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Владычествовать. Ворожий дух між Руссю і ляхами, лукавий дар гнилої Візантиї, владикував над ницими умами. К. МБ. II. 122. Бо Господь наш владикує над всіма богами. К. Псал. 2) Архіерействовать.