Словарь української мови (1924)/воркувати
Зовнішній вигляд
◀ воркотя | Словарь української мови В воркувати |
воркун ▶ |
|
Воркува́ти, ку́ю, єш, гл. Ворковать. Чого, серце, як голубка, день і ніч воркує? Шевч. 43. Воркувала горлиця у садку. Гліб. 49.