Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/воркувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
воркувати
Берлін: Українське слово, 1924

Воркува́ти, ку́ю, єш, гл. Ворковать. Чого, серце, як голубка, день і ніч воркує? Шевч. 43. Воркувала горлиця у садку. Гліб. 49.