Словарь української мови (1924)/ворок
| ◀ ворозький | Словарь української мови В ворок |
ворон ▶ |
|
Во́рок, ка, м. 1) Мѣшокъ. Питався лях: „Що ти постелив?“ — Ворок. — „Чим ти вкрився?“ — Вороком. — „Що ти поклав у голови?“ — Ворок. — А він уліз у мішок, то постелився і вкрився й під головами, й під ногами, — то все один. Ном. № 1308. 2) Небольшой мѣшочекъ со скошенной нижней частью такъ что внизу только одинъ уголъ, — служитъ для отдавливанія творога. Ум. Во́рочок. Мнж. 177. Висів під полом у ворочку сир. Мнж. 81. Йде хазяйка у комору та й тягне чого небудь ворочок. О. 1862. I. 73.