Словарь української мови (1924)/ворон

by Борис Грінченко

◀ ворок

Словарь української мови Борис Грінченко В ворон

ворона ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Во́рон, на, м. 1) Воронъ, Corvus. По дівчиноньці отець-мати плаче, а по козакові чорний ворон кряче. Мет. 96. 2) — морський. Альбиносъ. Вх. Пч. II. 9. 3) Дѣтская игра, въ которой воронъ хватаетъ дѣтей, а мать защищаетъ ихъ и пр. Маркев. 71. Чуб. 73, 75; Ив. 56; КС. 1887. VI. 483. Ум. Вороно́к. Аф. 322. Ув. Вороня́ка. Аф. 322.

Во́рон, на́, не́. = Вороний. Ворон коню, біжи швидко. Мет. 74.