Словарь української мови (1924)/вузлик
Зовнішній вигляд
◀ вузісінько | Словарь української мови В вузлик |
вузлуватий ▶ |
|
Ву́злик, ка, м. 1) Ум. отъ ву́зол. 2) Комокъ сбившейся глины. Глину на горшки треба розмішувать, бо в ній є вузлики, — так як камінці. Екатериносл. у. (Залюбовск.). Ум. Ву́зличок.