Словарь української мови (1924)/від'їдати

by Борис Грінченко

◀ відітхнути

Словарь української мови Борис Грінченко В від'їдати

від'їдатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Від'їда́ти, да́ю, єш, сов. в. від'ї́сти, ї́м, їси́, гл. 1) Отъѣдать, отъѣсть. Розжалобивсь, як вовк над поросям: від'їв ніжки та й плаче. Ном. № 4692. 2) Только сов. в. Кончить ѣсть, съѣсть. То беріть та їжте! — Я вже, каже, своє од'їв. Грин. I. 53. 3) Наверстывать, наверстать потерянное въ ѣдѣ, съѣвъ разомъ. Їж, від'їдай за снідання, бо тобі й поснідати не довелось. Харьк.