Словарь української мови (1924)/від'їздити

by Борис Грінченко

◀ від'їзджати

Словарь української мови Борис Грінченко В від'їздити

від'їздний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Від'ї́здити, джу, диш, гл. Отъѣздить, кончить, перестать ѣздить. Од'їздила вже своє. Сим. 236.

Від'їзди́ти, джу́, ди́ш, сов. в. від'ї́хати, ї́ду, деш, гл. 1) Отъѣзжать, отъѣхать отъ чего. Від'їхав уже від воріт. 2) Уѣзжать, уѣхать. До города Крилова від'їздити. Макс.