Словарь української мови (1924)/відлюбити
| ◀ відлучувати | Словарь української мови В відлюбити |
відлюдний ▶ |
|
Відлюби́ти, блю́, биш, гл. Отбить у кого-либо милаго, милую. Уже ж моя дівчина да й одлюблена. Нп.
| ◀ відлучувати | Словарь української мови Борис Грінченко В відлюбити |
відлюдний ▶ |
|
Словарь української мови — В
відлюбити
Борис Грінченко
1924
Відлюби́ти, блю́, биш, гл. Отбить у кого-либо милаго, милую. Уже ж моя дівчина да й одлюблена. Нп.