Словарь української мови (1924)/відмикати

by Борис Грінченко

◀ відмиватися

Словарь української мови Борис Грінченко В відмикати

відмикатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відмика́ти, ка́ю, єш, сов. в. відімкну́ти, ну́, неш, гл. Отпирать, отпереть. Одмикай скриню. ЗОЮР. I. 257. Прийшов і двері відмикає. Шевч. Оддай, сину, райські ключі.... відімкнути рай і пекло. ЗОЮР. 243.