Словарь української мови (1924)/відпадати

by Борис Грінченко

◀ відотіль

Словарь української мови Борис Грінченко В відпадати

відпалина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відпада́ти, да́ю, єш, сов. в. відпа́сти, паду́, деш, гл. Отпадать, отпасть. Шпаруна відпала, — треба замазати. Харьк. Кислиці поїла й оскома напала й охота одпала. Грин. III. 232. Відпа́сти пра́ва, ла́ски. Лишиться, потерять, утратить право, расположеніе. Що́ки відпа́ли. Лицо обрюзгло.