Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/відпитувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відпитувати
Берлін: Українське слово, 1924

Відпи́тувати, тую, єш, сов. в. відпита́ти, та́ю, єш, гл. Путемъ разспросовъ находить, найти, узнавать, узнать. Повіз Лейба горщик масла в місто продавати та й пішов собі на ринок купця відпитати. Рудан. I. 64.