Словарь української мови (1924)/відпрядки

by Борис Грінченко

◀ відпрядати

Словарь української мови Борис Грінченко В відпрядки

відпускати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відпря́дки, дків, м. мн. Остатки, отбросы при пряденіи. Ум. Відпря́дочки. Що ж она діє? — Золото пряде. Ходім до неї колядувати, ой чей же нам дасть по колядочці, по колядочці, хоть відзадячко…, хоть відпрядочки на шаріночку.