Словарь української мови (1924)/відпуст

by Борис Грінченко

◀ відпускати

Словарь української мови Борис Грінченко В відпуст

відпуститель ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ві́дпуст, ту, м. Отпущеніе грѣховъ, разрѣшеніе. Хто дурневі вибачить, має сто днів відпусту. Ном. № 6212. На ві́дпуст ходи́ти. Ходить на богомолье. З дитиною на відпуст, а з лихою долею на весілля. Ном. № 8109.