Словарь української мови (1924)/відривати
| ◀ відректи | Словарь української мови В відривати |
відриватися ▶ |
|
Відрива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відірва́ти, рву́, веш, гл. Отрывать, оторвать. Ой відріжте й або відірвіте й та срібного ґудзя. Мет. 403.
| ◀ відректи | Словарь української мови Борис Грінченко В відривати |
відриватися ▶ |
|
Словарь української мови — В
відривати
Борис Грінченко
1924
Відрива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відірва́ти, рву́, веш, гл. Отрывать, оторвать. Ой відріжте й або відірвіте й та срібного ґудзя. Мет. 403.