Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/відселяти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відселяти
Берлін: Українське слово, 1924

Відселя́ти, ля́ю, єш, сов. в. відсели́ти, лю́, лиш, гл. Отдѣлять, отдѣлить сына на самостоятельное хозяйство. Оце я одселяю вже старшого сина, ставлю йому хату на леваді. Рк. Левиц.