Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/відтобурчити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відтобурчити
Берлін: Українське слово, 1924

Відтобу́рчити, чу, чиш, гл. = Відстовбурчити. Окунь одтобурчить пірця та хвостом повернеться, то щука й не візьме. Рудч. Ск. II. 112.