Словарь української мови (1924)/відтовкувати

by Борис Грінченко

◀ відтобурчити

Словарь української мови Борис Грінченко В відтовкувати

відтоді ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відто́вкувати, кую, єш, сов. в. відтовки́, вчу́, че́ш, гл. 1) Оканчивать, окончить толочь. 2) Отрабатывать, отработать толченіемъ. 3) Только сов. в. Отбить. Треба йому відтовкти боки, щоб другий раз глядів лучче телята. Васильк. у.