Словарь української мови (1924)/відхиляти

by Борис Грінченко

◀ відхилити

Словарь української мови Борис Грінченко В відхиляти

відхилятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відхиля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відхили́ти, лю́, лиш, гл. 1) Отклонять, отклонить; отвращать, отвратить, отвести. МВ. I. 21. 2) Пріотворять, пріотворить. Відхили трошки двері. Двері були відхилені, то я й зазирнув. Харьк.