Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вірутник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вірутник
Берлін: Українське слово, 1924

Віру́тник, ка, м. = Вірник. Між ріками Дніпром і Богом турецькі чабани пасли свої отари на ляцькій землі, а вірутники султанські і королівські дуванились спільньою з них десятиною. К. (Правда, 1868, 144).