Словарь української мови (1924)/віщо

by Борис Грінченко

◀ віщівник

Словарь української мови Борис Грінченко В віщо

віщовий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ві́що, мѣст. Винит. падежъ отъ що, употр. послѣ предлога. За віщо, на віщо. Завелися, як той казав: багатий за багатство, а убогий — бо' на й за віщо. Ном. № 3514.