Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/віщівник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
віщівник
Берлін: Українське слово, 1924

Віщівни́к, ка, м. Вѣщунъ, предвѣстникъ. Бо то ворог нещасливий, віщівничок барз правдивий. Гол. I. 170. Ум. Віщівничо́к.