Словарь української мови (1924)/гадючник

by Борис Грінченко

◀ гадючка

Словарь української мови Борис Грінченко Г гадючник

гадюччя ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гадю́чник, ка, м. 1) Змѣиное гнѣздо. Екатеринослав. 2) Раст. = Воронець, Spiraea Filipendula L. ЗЮЗО. I. 137. 3) Низенькая землянка. Херс. Викопав якийсь гадючник у землі. Левиц. Пов. 343.