Словарь української мови (1924)/галка
| ◀ галівник | Словарь української мови Г галка |
галман ▶ |
|
Га́лка, ки, ж. 1) Галка, клуша, corvus monedulus. Ой полети, полети, да чорная галко, да на Дін риби їсти! Мак. (1834). 128. Чорний, як галка. Ном. № 13152. 2) Небольшой шаръ, шарикъ. Стоїть палка, на їй галка. Ном. стр. 296. Га́лки кла́сти, ки́дати. Баллотировать шарами. Каменец. у. 3) Мушка́тна га́лка. Мускатный орѣхъ. 4) Родъ хороводной весенней игры. Маркев. 73. Ум. Га́лонька, га́лочка.