Словарь української мови (1924)/гарман
| ◀ гарма-дарма | Словарь української мови Г гарман |
гарманити ▶ |
|
Гарма́н, ну, м. 1) Токъ, гдѣ молотятъ хлѣбъ каткомъ или возя по хлѣбу повозку съ тяжестью; также и хлѣбъ, разложенный на току для такой молотьбы. Сиділи у хаті, поки дощ пішов, залив їх гарман, а вони усе убуваються. Вони тоді до його, аж його вже половина у яру. Грин. I. 188. Наслали.... гарман, погарманились трохи, а то оставили на завтра. Грин. I. 87. 2) Ходи́ти в гарма́ні (о лошадяхъ). Молотить. Ціх коней не можна брати, бо вони в гармані тепер ходять.