Словарь української мови (1924)/гарт
| ◀ гарпулець | Словарь української мови Г гарт |
гартівничий ▶ |
|
Га́рт, ту, м. Закалъ, закалка. Гарт твердий дав коваль. НВолын. у. Кромѣ прямого значенія, да́ти, завда́ти га́рту значитъ еще: задать кому. Ном. № 4180. Дамо їм гарту. Рудч. Ск. II. 123. Дасть він вам гарту. Св. Л. 283. Як поспіє пшеничка (= кукуруза), то собаки дадуть їй гарту. Кролев. у.