Словарь української мови (1924)/гвоздик

by Борис Грінченко

◀ гвіздок

Словарь української мови Борис Грінченко Г гвоздик

гвоздити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гвозди́к, ка, м. 1) Раст. а) Гвоздика, Dianthus. Вх. Пч. I. 10. (Вінки) з гвоздиків та чорнобривців. Левиц. I. 188. б) мн. Tagetes erecta L. ЗЮЗО. I. 138. Tagetes patula L. ЗЮЗО. I. 166. 2) Пряность: гвоздика, caryophyllus aromaticus. МУЕ. I. 109. Ум. Гвозди́чок.