Словарь української мови (1924)/гид
| ◀ гиготіти | Словарь української мови Г гид |
гиджга ▶ |
|
Гид, да, ду, м. 1) —ду. Гадость, мерзость. Там зчищають грязь, а наші купу превелику нагорнули, мов зібрали, гид з усього ринку. К. Дз. 67. 2) —да. Гадкій, мерзкій человѣкъ. Не займай гида, не каляй вида. Ном. № 3291. 3) Гид гидом. Мерзость изъ мерзостей. Такий поганий — гид гидом! 4) Употребляется въ значеніи нарѣчія: гадко, отвратительно. Такий бридкий, що гид і глянути на його.