Словарь української мови (1924)/глобити

by Борис Грінченко

◀ глоба

Словарь української мови Борис Грінченко Г глобити

глобок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гло́би́ти, блю́, би́ш, гл. 1) Укрѣплять клиньями валъ въ мельницѣ. Валков. у. 2) Конопатить. Аф. 360. 3) = Глобувати? Лихорадка на вопросъ: „Чого ж ти йдеш?“ отвѣчаетъ: „Сіпать і кидать, і трясти, і пекти, і знобить, і глобить, і кров пить, і кість ломить. Мил. М. 64.