Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гнівний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гнівний
Берлін: Українське слово, 1924

Гнівни́й, а́, е́. Гнѣвный, сердитый. Такий гнівний, — крий мати Божа. МВ. I. 99. Червона і гнівна стояла вона. Мир. Пов. II. 65. Ум. Гнівне́нький.