Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/голопуцьок

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
голопуцьок
Берлін: Українське слово, 1924

Голопу́цьок, цька, м. 1) Неоперившійся птенецъ. 2) Переносно: ребенокъ. Діти голопуцьки, як горобенята, бігають по улиці. Г. Барв. 416.