Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/голоп'ятий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
голоп'ятий
Берлін: Українське слово, 1924

Голоп'я́тий, а, е. Съ голыми пятками, въ рваныхъ, безъ подошвъ сапогахъ; переносно: бѣднякъ. Було як на полювання їде, то біля його панів та панків голоп'ятих, таких, що йде в чоботях, а пучки на піску й знать, — сила. О. 1862. V. 105.