Словарь української мови (1924)/голінний

by Борис Грінченко

◀ голінка

Словарь української мови Борис Грінченко Г голінний

гоління ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Голі́нний, а, е. 1) Удалой, бравый, рѣзвый. Голінний, завзятий чоловік. Шевч. 302. От дівка голінна, так так! Шевч. 310. 2) Способный къ чему. Він голінний до всього. Черк. у. 3) — до чо́го, на́ що. Охочій до чего, любящій что. Маруся голінна до тарані. Черниг. у. Я дуже на сон голінна, — як засну, то вже й до світу не кинуся. Рк. Левиц. Голі́нний до скляно́го бо́га. Любитъ выпить. Мир. Пов. I. 157. 4) Бритвенный, отточенный для бритья, годный для бритья. Голінний ніж. Оця коса голінна год п'ять живе в мене; вона саме до гоління. Васильк. у.