Словарь української мови (1924)/гомін
Зовнішній вигляд
◀ гомілка | Словарь української мови Г гомін |
гомінка ▶ |
|
Го́мін, мону, м. Говоръ, крикъ, шумъ. Гомін справили такий, мов справді на бенкеті. К. ЧР. 135. Ну, хлопці, в дорогу! та чуєте — без гомону. Шевч. 177.