Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гомін

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гомін
Берлін: Українське слово, 1924

Го́мін, мону, м. Говоръ, крикъ, шумъ. Гомін справили такий, мов справді на бенкеті. К. ЧР. 135. Ну, хлопці, в дорогу! та чуєте — без гомону. Шевч. 177.