Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гониця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гониця
Берлін: Українське слово, 1924

Гони́ця, ці, ж. 1) Корова во время течки. 2) Сладострастная женщина. Желех.