Словарь української мови (1924)/гонитися

by Борис Грінченко

◀ гонити

Словарь української мови Борис Грінченко Г гонитися

гониця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гони́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) = Гнатися 1 и 2. Шось за парень за волом гонився. Мкр. Н. 47. 2) — з ким. Гнать что. Паші нема, — уже він гонився з телятами на горо́ди. Зміев. у. 3) Имѣть случку. Kolb. I. 65. 4) — з ро́зумом. Размышлять, раздумывать. Він ся з розумом гонит що́ робити. Вх. Зн. 11.