Словарь української мови (1924)/гонінник

by Борис Грінченко

◀ гоній

Словарь української мови Борис Грінченко Г гонінник

гоніння ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гоні́нник, ка, м. Пастухъ (въ полонинах), перегоняющій овецъ изъ комори въ струнку, гдѣ ихъ доятъ. Шух. I. 193.