Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гонінник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гонінник
Берлін: Українське слово, 1924

Гоні́нник, ка, м. Пастухъ (въ полонинах), перегоняющій овецъ изъ комори въ струнку, гдѣ ихъ доятъ. Шух. I. 193.