Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/горінець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
горінець
Берлін: Українське слово, 1924

Горіне́ць, нар. Вверхъ лицемъ, навзничь. Угор. Он в тотій труні горінець лежит. Драг. 268.