Словарь української мови (1924)/грець
| ◀ грецило | Словарь української мови Г грець |
грецький ▶ |
|
Гре́ць, ця, м. 1) Музыкантъ, игрокъ. О. 1862. V. Кух. 34. Ні швець, ні мнець, ні в дуду грець. Ном. № 2965. 2) = Герець. Петро почав козацький грець. К. ЧР. 166. 3) Апоплексическій ударъ, параличъ, пострѣлъ. Грець тебе побивай. Посл. Щоб тебе грець попоносив на вилах. Грин. I. 246. Шоб його кінський грець узяв. Мнж. 165.