Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/грумічати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
грумічати
Берлін: Українське слово, 1924

Груміча́ти, ча́ю, єш, гл. Сердито ворчать на кого (о человѣкѣ), побранивать. Їсть та й їсть та на нас ще грумічає, що не їмо. Грин. I. 33.