Словарь української мови (1924)/гульбище

by Борис Грінченко

◀ гульбини

Словарь української мови Борис Грінченко Г гульбище

гульбощі ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гу́льбище, ща, с. Мѣсто гуляній, увеселительныхъ собраній, гульбище. Було гульбище на високій могилі.... Посходять було на ту могилу, балакають, у карти грають, співають. ЗОЮР. I. 280. У нас над річкою є ліс; в тім лісі лощина, де колись було гульбище, — пани гуляли. ХС. IV. 27.