Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гульбище

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гульбище
Берлін: Українське слово, 1924

Гу́льбище, ща, с. Мѣсто гуляній, увеселительныхъ собраній, гульбище. Було гульбище на високій могилі.... Посходять було на ту могилу, балакають, у карти грають, співають. ЗОЮР. I. 280. У нас над річкою є ліс; в тім лісі лощина, де колись було гульбище, — пани гуляли. ХС. IV. 27.