Словарь української мови (1924)/гульк

by Борис Грінченко

◀ гульвіса

Словарь української мови Борис Грінченко Г гульк

гулька ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гульк, меж. Глядь, вдругъ, внезапно, шасть. Грин. II. 226. Гульк назад — аж стоїть поруч чортяка. Рудч. Ск. I. 63. Аж гульк! зіма впала. Шевч. 81. Аж гульк — і в город причвалав. Котл. Ен. I. 15. А та собака між жидівське військо — гульк. Грин. II. 223.